Центр у справах сім'ї та жінок Шевченківського району

 

Сімейні обереги




 

 

Калина - символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме дерево пов'язує світ мертвих зі світом живих. 

Калина символізує материнство: кущ - сама мати; цвіт ягідки - діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина - український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. 

 

 

 

 

Писанка  - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сокральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". 

 

 

 

 

 

 

 

Вишиванка - символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишита національна жіноча та чоловіча біла сорочка. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові - нареченому, чоловікові, хлопцеві; дівчині, заміжній жінці.

Виготовлялися з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок за формою, використанням матеріалів, а також за семантикою кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто - густо збігається із символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків ( датують їх 6ст.) ідентифікуються з візерунками вишиванок 18-20 ст.. Щоправда, символіка вишивки часто-густо складалася з двох частин: історичної (родової) і прогнозуючої (загадування майбутнього, продовження роду).

На вишиванках застосовувалися традиційні символічні орнаменти: геометричні( вважаються найдавнішими), рослинні, зооморфні (тваринні). Іноді типи орнаментальних форм поєднувалися: орнаментально - рослинний з переважанням першого чи останнього. 

Символіку форм конкретизувала символіка барв. Скажімо, подільська кольорова мережка, виконана хрестиком і низзю з декоративним швом-качалкою подає ромб, розміщений поміж двома горизонтальними лініями. Трикутник між ромбом та лініями вишивався навкісними лініями у вигляді завитків ( "баранячі роги"). В орнаментах переважає чорний і червоний  кольори із украпленням синього, зеленого, жовтого (золотого). Такий тип вишивки міг символізувати не лише хліборобську працю на чорноземі в зоні лісостепу з наявністю річок, озер чи журливість вдачі, любов, цілеспрямованість подолянина у досягнення мети, а й певну гармонійність у стосунках людини з природою і людських взаєминах; силу, міць; зростання; часом-запліднення тощо (слід розглядати конкретний зразок призначення вишивки). Із зображенням ромба й двох ліній могли пов'язуватися певні уявлення про календар, чотири пори року, між народженням та смертю (дві лінії).

Народ ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки - вишиванки часто зустрічаються в народних піснях про кохання, сімейне життя, а також соціально - побутових (козацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських та ін.). З традицією, дівчина, готуючи придане, мала вишити своєму нареченому сорочку.

Сорочка (особливо чоловіча) була символом кохання і вірності. В давньому замовлянні сказано: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був", звідки видно, що "білий -милий". У деяких народних піснях, як зауважував О.Потебня, образ не пояснюється, але його можна зрозуміти на основі символічних значень.

У другій половині 19 ст. в європейській фольклористиці широко обговорювався сюжет про графа, котрий потрапив у полон до невірних, і про його дружину. Біла сорочка, що її дала дружина чоловікові, - символ вірності: поки сорочка біла, доти жінка вірна. Випрати сорочку в чумацьких піснях означає полюбити чумака, навіть якщо він одружений. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадклвими особами жіночої статі ( в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка - здирниця), не дозволює якій - небудь "прати сорочку", хоч вона й не біла, бо "сьома неділя". Таким чином, чумак зберігає вірність коханій дівчині, до якої має повернутися.

Сорочка-вишиванка оспівана, зображена в різноманітних жанрах народної творчості (в тім числі - жартівливих, пародійних), сучасними поетами. Вона є символом українця загалом і України зокрема, проте в 20 ст. престиж вишиванки як одягу занепав під згубними впливами шовіністично-космополітичних, комуно-фашистських, екстремістських та інших тенденцій. М.Дмитренко.   

 

 

 

Вишня - символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини нареченої. У давнину вишня була одним із священих дерев далекої Японії Китаю. Для праукраїнців вишня, за даними О.Шокола, - світове дерево життя (див.Дерево життя). Як відомо, колись слов'яни святкували Новий рік 21 березня. Це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів. "У давнину в Україні, - підкреслює дослідник, - вишня була ритуальним деревом весняного новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий Новий рік". На думку Г.Лозко, назву "вишня" слід вважати прикметником жіночого роду, від форми "вишній", тобто "божественний" (пор.із словом "Все-вишній"Всевишній). Отже, вишня - це "божественне дерево", присвячене Сварогу.   

 


Рушник  - один із найдавніших оберегів у різних народів. Сама смуга полотна має насичене символічне значення - дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й містить на собі виткані чи вишиті знаки - обереги - захисна сила її, відповідно, більшає. 

По всій Україні рушником накривали хліб на столі. Накривали ним і хлібну діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник - як оберіг від лиха. Хлібом - сіллю й досі зустрічають гостей. Рушник використовували в багатьох обрядах. Насамперед - у тих, що пов'язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя. 

 

оберіг

 

 

Оберіг, оберега - те, що треба мати "о березі" (при березі), звідси - оберігати, прадавній амулет щастя, талісман. 

Оберегами від русалок вважалися полин або любисток, подекуди - м'ята,

аїра, часник. 

Чоловік і жінка - символ духовної єдності.

Діти - символ продовження роду. 

Корова - символ благополуччя.

Свиня - символ багатства. 

Кішка - охоронниця дому.

Кінь - символ трудолюбивості.

Лелека, підкова, півень - символ щастя.

Дзіночок, глечик - здійснення бажань.

Хата - символ руху, життя.

Млин - символ руху, життя.

Соняшник, бедрик - символ Сонця.

Перець - чоловіча сила.

Часник, овес - проганяє нечисту силу.

Кукурудза - грошовий достаток.

Квасоля у гнізді - гроші у сім'ї.

Мак - спокій у сім'ї.

Мішок - символ достатку.

Безмертник - молодість, довге життя.

Лікарські трави - символ міцного здоров'я.

Сорго - не пускає зло у дім. 

Самшит, шипшина - краса і молодість.

Переплетення лози, рогози, рядно, коса - вірність взаємовідносин. 

Бобові, злаки - символ ситності й достатку.

Щітка - чистота дому, чистота духу.




Создан 12 авг 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником